Українсько-білоруські відносини коріняться в сивій давнині. Ще в другій половині Х століття в Полоцьку правив перший білоруський князь Рогволод, дочка якого, Рогнеда, була заручницею спершу новгородського князя, а потім – київського, Володимира Святославовича, народивши йому трьох синів – Ізяслава, Мстислава і Ярослава (у майбутньому – Ярослав Мудрий).

Про ті часи відомий український історик П.Дорошенко писав:  «Упродовж  століть  Велике  князівство  Литовське  було  державою  білоруського  й  українського  народів,  було  тією  спорудою,  де  мирно  і  спокійно  жили  поруч  білоруси,  литвини,  українці».  Цю  територію  спільно  боронили  вони  від  набігів  кримських  татар.

Заступником  білорусів  і  українців,  які  жили  разом  на  одній  території,  був  і  славнозвісний  гетьман,  феодал  і  полководець  Костянтин  Острозький,  відомий  особливо  тим,  що  1514  року  під  Оршею  здобув  тріумфальну  перемогу  над  військом  російського  царя  Василя ІІІ  (родове  помістя  гетьмана  було  в  містечку  Острог  на  Волині).

Син  Костянтина  Острозького  та  білоруської  княжни  Олександри  Слуцької  Василь  Острозький  став  відомим  просвітителем  України – завдяки  йому  з’явився  на  світ  1578 р.  „Буквар”  („Азбука”),  а  потім  –  і  Острозька Біблія.

Не чужим для білоруського народу було й ім’я Богдана Хмельницького. Відомо, що визвольну війну проти Речі Посполитої, яку він очолював, підтримував білоруський люд у Брагині, Лоєві, на Гомельщині, Берестейщині, в Пінську, Турові. Серед козацької старшини Б.Хмельницького значилися білоруські шляхтичі Федорович, Громико, Старшинський. Помічником і другом гетьмана був полковник Війська Запорозького, наказовий отаман Станіслав Кричевський, шляхтич з Берестейщини, який визволив Хмельницького з татарського полону.

Тісно пов’язане з Білоруссю й Україною життя Пилипа Орлика – автора першої Конституції України, уродженця села Косута (нині – Мінської області), сподвижника гетьмана Івана Мазепи. Прийнявши гетьманську булаву в еміграції, він присвятив себе боротьбі за незалежність України.

Статистика 1897 року свідчить, що 4,9% населення Білорусі складали українці та росіяни.

Динаміка демографії українців у країні в пореволюційний період:

1926 р. – 0,6% населення;

1959 р. – 1,7%;

1970 р. – 2,1%;

1979 р. – 2,4%;

1989 р. – 2,9%;

1999 р. – 2,4%.

Зменшення  чисельності  українців  на 0,5%  у  період  з 1989 по 1999 рр.  демографи  пов’язують  з переїздом  на  батьківщину частини  українців  у  результаті  розпаду  СРСР  та  створенням  незалежних  держав  України  й  Білорусі.  У названі  0,5% входять і ті українці, які виїхали в треті країни, зокрема, до Росії. Так, у цей період з території Білорусі було виведено до Росії війська стратегічного призначення (разом з членами сімей військовослужбовців – майже 120 тисяч чоловік).

У Республіці Білорусь нині проживають 19% представників 140 національних меншин, з них 11% - росіяни, 3,9% - поляки, 2,4% (237 тис. чол.) – українці.

Із зазначених 237-ми тисяч українців Білорусі 42% визнають українську мову рідною.

За своїм соціальним складом 95% українців Білорусі мають вищу, середню та незакінчену середню освіту.

2,5 тисячі – наукові працівники (із 16,5 тисячі всіх науковців Білорусі).

30% від загальної кількості докторів та кандидатів наук країни вчені українського походження.

За адміністративно-територіальним поділом чисельність української діаспори виглядає так:

Брестська область – близько 57 тисяч чоловік;

Вітебська область – 21 тис. чол.;

Гомельська область – 50 тис. чол.;

Гродненська область – 21 тис. чол.;

Мінська область – 25 тис. чол.;

м.Мінськ – 39 тис. чол.;

Могильовська область – 21 тис. чол.

Формування  та  реєстрація  громадських  об’єднань у Республіці  Білорусь  почалися  наприкінці 80-х - на початку 90-х років минулого століття в результаті розпаду СРСР, зростання національної самосвідомості представників різних національностей колишнього Союзу. На сьогодні Міністерством юстиції Білорусі та управліннями юстиції облвиконкомів зареєстровано 5 українських об’єднань, які представляють 10 громад і являють собою 4 центри впливу на розвиток української самобутності в Білорусі: українські організації Брестської області («Берегиня»; міське просвітницько-культурне товариство «Барвінок» у Гродно, Центр української культури «Січ», міське культурно-просвітницьке товариство «Заповіт» (м. Мінськ) та Білоруське громадське об’єднання українців «Ватра». До складу останнього, крім уже названого «Заповіту», входять також такі осередки: «Краяни», «Обрій» (Мінська обл.); «Верховина» (Гомель); «Дніпро» (Могильов); «Родослав» (Вітебськ). Існують також незареєстровані земляцтва в Слуцьку, в Кобринському районі Брестської області.

Зареєстровані товариства мають наступний статус і адреси:

1. Республіканське Білоруське громадське об’єднання українців «Ватра» (м. Мінськ, вул. Румянцева, 15, кв. 3). Голова президії правління – Гутовський Віктор Миколайович.

До складу об’єднання входять 6 осередків:

Мінське міське громадське об'єднання українців «Заповіт» з правом юридичної особи (м.Мінськ, вул. Віри Хоружої, 16). Голова товариства – Калюжна Галина Юхимівна.

Міське культурно-просвітницьке товариство «Краяни» (Мінська область, м. Молодечно, вул. Толстого, 1, кв.40). Голова товариства – Лисокобилко Леонід Михайлович.

Районне культурно-просвітницьке товариство «Обрій» (Мінська область, Мінський район, військове містечко Колодищі). Голова товариства – Бей Тетяна Павлівна.

Гомельське міське культурно-просвітницьке товариство «Верховина» (м. Гомель, вул. Барикіна, 206, кв. 15). Заступник голови товариства - Демків Богдан Іванович.

Могильовське міське культурно-просвітницьке товариство «Дніпро» з правом юридичної особи (м.Могильов, вул. Чкалова, 11, кв. 31). Голова товариства ‑ Мощенко Анатолій Панасович.

Вітебське міське культурно-просвітницьке товариство «Родослав»(м.Вітебськ, селище Руба, вул. Центральна, 20, кв. 13). Голова товариства ‑ ПетрушкоНадія Юхимівна.

2. Мінське міське культурно-просвітницьке товариство «Центр української культури «Січ» (м.Мінськ, вул. Заславська, 12, кв. 86.). Голова товариства ‑ Логвин Валентина Петрівна.

3. Гродненське міське культурно-просвітницьке товариство «Барвінок» (м. Гродно, вул. Ліможа, 1, корп. 3, кв. 19). Голова товариства ‑ Моргун Наталія Миколаївна.

4. Брестська науково-педагогічна спілка «Берегиня» (м.Брест, вул. Стафсеєва, 27, кв. 9). Голова спілки ‑ Дорошко Лідія Савівна.

Таким чином,  українські  громадські  товариства  працюють  на території  всіх  областей  Білорусі.

У лютому 2004 року на будинку однієї з центральних вулиць білоруської столиці відкрито пам’ятну дошку класикові української літератури Лесі Українці; щороку, 25 лютого, в день народження геніальної поетеси, сюди приїздять  представники українських громад з  різних  куточків  країни.

18 серпня 2005 року, напередодні Дня незалежності України, в Могильові було урочисто відкрито погруддя Т.Г.Шевченкові – уже четвертий монумент Великому Кобзареві, відкритий у Білорусі. На урочистому мітингу виступив з промовою відомий український поет, лауреат Державної премії імені Т.Г.Шевченка Дмитро Павличко. Погруддя Великому Кобзареві освятив єпископ Могильовський і Мстиславський Софроній.

За підтримки та участі білоруської громадськості відбуваються урочисті збори, покладання квітів до пам’ятних знаків, пов’язаних з іменами відомих українців не лише в білоруській столиці, але й у Бресті, Гомелі, Могильові, Гродно, Вітебську та інших місцях.

З 2005 року Посольство України в Білорусі провадить роботу щодо увічнення пам’яті творця першої української конституції Пилипа Орлика. 27 квітня 2005 р. на його батьківщині (в селі Косута Вілейського району Мінської обл.) проведено перші історичні читання «Вілейська земля – колиска видатного державного діяча, автора першої української конституції гетьмана Пилипа Орлика», присвячені авторові видатного правового документа. Делегація українських дипломатів, науковців, членів українських громад Білорусі відвідала місця, де розпочався життєвий шлях майбутнього українського гетьмана і борця за незалежність України. У приміщенні Вілейської районної гімназії „Логос” відбувся обмін дослідженнями та інформаційними повідомленнями історичного характеру, учасниками та слухачами якого стали понад 200 чоловік: гімназисти, викладачі історії районних та сільських шкіл, українські та білоруські науковці, члени українських громадських організацій, представники творчої інтелігенції білоруської столиці, місцевої влади, працівники Посольства. Нині створено спеціальну громадську комісію з увічнення його пам’яті; спільно з керівництвом Мінської області опрацьовуємо питання встановлення на батьківщині Пилипа Орлика пам’ятного знака.

Великий громадсько-політичний інтерес викликало в різних країнах світу відзначення 60-річчя Перемоги над фашизмом. У Білорусі, де ця знаменна дата святкувалася дуже широко, Посольство України та українські громади спільно провели патріотичну естафету «Дорогами фронтового братства». Вона стартувала 20 червня 2005 року в Гомелі напередодні відкриття VІ-го Всебілоруського фестивалю національних культур і відбулася в усіх областях республіки. Під час її руху за маршрутом Гомель-Брест-Гродно-Вітебськ-Могильов-Мінськ білоруським ветеранам, учасникам військових змагань на території України у 1941-1944 рр., вручено медалі «60 років визволення України від фашистських загарбників» (всього – майже 5.000). Акція супроводжувалася виступами самодіяльних колективів української діаспори і являла собою справжнє фестивальне дійство.

Щороку в Республіканському театрі білоруської драматургії традиційно організовуються колядні вечори за участю українських громад РБ.

Регулярно відкриваються виставки білоруських художників українського походження.

У будинках та палацах культури, в залах бібліотек відбуваються літературно-мистецькі вечори...

Українські громади надзвичайно активні учасники фестивальної діяльності. Зокрема, у фіналі П’ятого Всебілоруського фестивалю національних культур (м.Гродно, червень 2004 р.) українські колективи областей Білорусі були представлені 114-ма учасниками художньої самодіяльності.

Посольство України надало організаційного сприяння участі у Всесвітньому форумі творчості дітей закордонного українства з нагоди 190-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка (м.Київ, 26-30 червня 2004 р.) дитячого танцювального колективу – музичного театру „Надія” культосвітнього товариства „Обрій” Білоруського громадського об’єднання українців „Ватра” (Мінська обл.), який привіз з України 5 дипломів.

Творчі сили українських громад Білорусі залучалися до участі в Міжнародному пленері „Україно, моя Україно” (м.Київ, жовтень 2005 р.), у Міжнародному конгресі „Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні та світі” (жовтень 2005 року).

Упродовж 2005 року в Україні та Білорусі відбулася низка міжнародних фестивальних заходів за участю українських та білоруських делегацій.

Зокрема, білоруська молодіжна делегація стала учасницею 5-го Міжнародного фестивалю «Змінимо світ на краще» у Міжнародному дитячому центрі «Артек» (липень-серпень 2005 р.).

Україна була широко представлена на Міжнародному фестивалі «Слов’янський базар у Вітебську» (липень 2005 р.); делегацію очолювала Міністр культури і мистецтв України, відома співачка Оксана Білозір. Під час церемонії відкриття, що транслювалася в прямому ефірі телебаченням Білорусі, Росії та України, було оголошено привітання Президента України Віктора Андрійовича Ющенка організаторам та учасникам фестивалю.

У рамках взаємних домовленостей, українські колективи репрезентували свою творчість на мистецьких фестивалях, що проводилися в Білорусі:

«Січневі музичні вечори» (Брест),

«Субкультура-2005»,

Фестиваль бардівської пісні (Гомель),

«Могутній Боже», «Золота бджілка» (Могильовська обл.),

«Вінок дружби» (м. Бобруйськ),

Міжнародний фестиваль дитячого та юнацького відео «Золотий бусол» (Мінськ) тощо.

За організаційного сприяння Посольства (як співзасновника) відбувся фестиваль оркестрів прикордонних областей (Гомель, Чернігів) на базі Вєтковського районного Будинку культури (Гомельщина), а також забезпечено участь українських кіномитців у щорічному Міжнародному кінофестивалі «Листопад» (м.Мінськ, листопад 2005 р.).

Протягом 2005 року Білорусь відвідало майже 150 делегацій представників України з питань співпраці у сфері науки, спорту, музики, медицини, навчання тощо. Українські підприємства і організації стали учасниками 30-ти міжнародних спеціалізованих виставково-ярмаркових заходів Білорусі.

Помітною стала присутність української делегації на чолі з Першим заступником Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України Василем Шевченком на XII-й Мінській міжнародній книжковій виставці-ярмарку (18-20 лютого 2005 р.), де Україну представили 14 видавництв: державне спеціалізоване видавництво дитячої літератури "Веселка", ТОВ "Навчальна книга", науково-виробниче підприємство "Картографія", державне підприємство "Преса", видавництва Міжнародної академії управління персоналом, "Сонат", "Кондор", інші. Учасниками презентації колективного стенду "Українська книга нової епохи" були представники не лише білоруської та української сторін, але й інших країн; у конференц-залі виставкового центру відбулася зацікавлена розмова щодо перспектив багатосторонньої співпраці в галузі поліграфії; організатори виставки вручили українській делегації спеціальний диплом ярмарку.

Під час переговорів членів української делегації з Міністром інформації РБ В.Русакевичем сторони, зокрема, обмінялися досвідом роботи в галузі видання та розповсюдження книги, висловили готовність до подальшого розширення співпраці в цій надвичайно важливій сфері.

У ході візиту української делегації до Мінська було досягнуто домовленості про допомогу Держкомтелерадіо України у виданні книги «У боях за синьоокуБілорусь. 129 коротких розповідей про синів і дочок української землі, імена яких увічнено в Білорусі». Передмову до цієї книги (підготовленої Посольством України спільно з Білоруським громадським об’єднанням «Ватра») написав відомий український державний і громадський діяч, видатний поет, лауреат Шевченківської премії Борис Олійник, а оперативно видало харківське видавництво «Факт».

Освітні потреби українських громад задовольняються, зокрема, в напрямі нарощення динаміки взаємодії навчальних закладів України та Білорусі.

2005 року набула конкретного розвитку міжвідомча угода «Про співробітництво між філологічним факультетом Львівського національного університету імені Івана Франка та філологічним факультетом Білоруського державного університету на період до 2008 року», підписана 24.03.2003 року. Згідно з цим документом, відбуваються обміни викладачами і студентськими групами, науковою та науково-методичною літературою тощо.

За пропозицією Посольства України в Білорусі Львівська обласна державна адміністрація та Львівський університет беруть шефство над підготовкою навчальних та інших програм для відділу української філології, який відкрився в БДУ.

На базі філологічного факультету БДУ відкрито Кабінет української філології. За сприяння Посольства його обладнано аудіо- та відеоапаратурою, сформовано бібліотеку (майже 1000 примірників). Від національної радіокомпанії України надійшли звукові матеріали для фонотеки, де представлено українську сценічну, пісенну класику. Створюється відповідна відеотека.

Студенти українського курсу БДУ проходять навчальну практику в Національному Львівському університеті; 2005 року стажувалися в Київському національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова.

Підтримуються зв’язки між Брестською та Волинською областями. Зокрема, в галузі освіти 1994 року підписано угоду про співробітництво між Волинським та Брестським державними університетами.

Відтоді в рамках цієї угоди триває регулярний обмін студентськими групами вузів, участь у спільних семінарах та науково-практичних конференціях. 26 червня 2 липня 2005 року студенти курсу українського відділення філологічного факультету Брестського університету були в діалектологічній експедиції в Луцьку, а третьокурсники – на науково-методичній практиці в Шацькому районі Волинської області.

За спеціальною програмою і за згодою керівництва білоруських навчальних закладів Посольство України в Білорусі шукає спонсорів в Україні щодо комплектування бібліотек (шкільних та вищих навчальних закладів) українською літературою та забезпечення учнівської і студентської молоді, яка вивчає українську мову, підручниками й посібниками. Так, лише у 2004-2005 роках більш як 5 тисяч книг пішло на укомплектування вищих навчальних закладів та шкіл, де вивчається українська мова, білоруських бібліотек, у яких відкрито відділи української літератури. Ця робота триватиме й далі – на наш погляд, необхідно укомплектувати навчальною та художньою літературою Відділення української філології на філологічному факультеті Білоруського та Брестського державних університетів, кабінет української мови у Мінській гімназії №7, Брестські та Мінські факультативні гуртки, Гомельську міську гімназію №36 імені Івана Мележа, Гомельську середню школу №5, Національну бібліотеку Білорусі, Центральну Мінську дитячу бібліотеку та міську бібліотеку №20, Вітебську міську бібліотеку імені Максима Горького, Слов’янську бібліотеку м.Гомеля, Гродненську міську бібліотеку, Молодечненську міську бібліотеку (Мінська область), Центральну міську бібліотеку імені Карла Маркса м.Могильова.

Вся робота українських громад Білорусі проводиться у відповідності до виконання, в основному, двох законодавчих актів, що діють на території РБ щодо задоволення потреб національних меншин: Закону Республіки Білорусь про національні меншини в Республіці Білорусь (від 11 листопада 1992 р.) та Міждержавної Угоди між Україною і Республікою Білорусь про співробітництво в забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин (від 23 липня 1999 р.).

Закон «Про національні меншини вБілорусі» базується на Конституції Республіки Білорусь, Декларації Верховної Ради Республіки Білорусь про державний суверенітет, принципах міжнародного права в галузі прав людини і національних меншин. Він створює правові основи у сфері міжнаціональних відносин і покликаний гарантувати вільний розвиток національних меншин, сприяти гармонізації міжнаціональних відносин в Республіці Білорусь, збереженню культур національних меншин, задоволенню їхніх законних прав та інтересів.

Закон зобов’язує громадян країни, зокрема, поважати традиції громадян усіх національностей, що проживають у республіці, їх мову й культуру. Ним передбачено право на вивчення та користування рідною мовою, право на встановлення культурних зв’язків із співвітчизниками, на створення своїх національних об’єднань тощо.

Ці ж положення закріплено і в Міждержавній Угоді між Україною та Республікою Білорусь про співробітництво в забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин.

Проект міжвідомчої угоди про співробітництво між Державним комітетом України у справах національностей та міграції і Комітетом з питань релігій і національностей при Раді Міністрів РБ нині вже опрацьовано і він готовий до підписання.

Триває робота щодо підготовки нормативних документів, які регламентують діяльність Змішаної міжурядової українсько-білоруської комісії з питань задоволення потреб національних меншин.

Також, для якомога більшого задоволення потреб білоруського українства підписано Угоду про співробітництво між Рівненською обласною державною адміністрацією та Білоруським громадським об’єднанням українців «Ватра»; нею передбачено інформаційну, культурологічну, освітянську допомогу та допомогу в оздоровленні дітей з боку керівництва цього українського регіону.

Підготовлено 17.01.2006 року.