ОРЛИК Пилип Степанович (11.10.1671, с.Косут Ошмянського повіту неподалік від Вільнюса, Литва – 24.05.1742, побл. Ясс, тепер Румунія) – український державний і військовий діяч, гетьман Війська Запорозького в еміграції (5.04.1710 – 24.05.1742).
Народився в сім’ї шляхтича чеського походження. Закінчив єзуїтський колегіум у Вільно та Києво-Могилянську колегію (1692). Працював кафедральним писарем Київської митрополії.
Після одруження 1700 року з донькою полтавського полковника Г.Герцика вступив на службу до Війська Запорозького: спершу як старший військовий канцелярист, регент (управляючий справами) генеральної військової канцелярії, а з 1706 р. – генеральний писар і найближчий радник гетьмана І.Мазепи.
Активний учасник створення українсько-шведського союзу 1708 року. Після його поразки емігрував з І.Мазепою до Бендер, де після смерті останнього був обраний гетьманом із затвердженням розроблених за його редакцією «Пактів і Конституції прав і вольностей війська Запорозького» (Конституції П.Орлика).
Спираючись на підтримку запорожців і союз із шведським королем Карлом XII (стверджений асекураційним дипломом 10.05.1710 р.), уклав українсько-кримський союзний договір 1711 р. та українсько-турецький договір 1712 р., на основі яких зробив спробу організувати антимосковську коаліцію за участю також донських козаків-булавінців, казанських татар і башкирів.
Після невдачі збройної боротьби на Правобережжі 1711-1714 рр. на запрошення Карла XII з частиною старшини перебрався до Швеції, 1720 р. – до Німеччини.
Певний час інкогніто жив у Польщі й Франції, а з 1722 р. й до кінця життя – на території Османської імперії (у Салоніках, Буджаку й Молдові).
Шукав підтримки Франції (через сина - Г.Орлика), Швеції, Речі Посполитої, Саксонії, Британії, Ганноверу, Голштинії, Ватикану в справі відновлення незалежної української державності.
Намагався сформувати власні збройні сили й підняти на боротьбу проти Російської імперії Нову Січ, але зазнав невдачі з огляду на несприятливу для української справи міжнародну кон’юнктуру.
(«Українська дипломатична енциклопедія» в 2-х томах -
К.: Знання України, 2004. т.2, С.231-232)
* * *
ОРЛІК Піліп Сцяпановіч (22.10.1672, вёска Касута Ашмянскага пав., цяпер Вілейскі р-н Мінскай вобл. – 25.5.1742) - украінскі дзярж. дзеяч. З бел. шляхецкага роду герба “Навіна”.
Пасля смерці бацька ў бітве з туркамі пад Хоцінам (1673) маці Орліка Ірэна Малахоўская пераехала з сынам у Кіеў. Вучыўся ў Кіева-Магілянскім калегіуме.
Да 1702 г. служыў у Генеральнай вайск. канцылярыі, у 1702-1708 гг. ‑ ген. пісар. Пасля шлюбу з дачкой палтаўскага палкоўніка П.Герцыка атрымаў у пасаг значныя маёнткі на Палтаўшчыне.
Паплечнік гетмана І.Мазепы. У час Паўночнай вайны 1700-1721 гг. – прыхільнік швед. пратэктарату над Украінай. У 1708 г. разам з гетманам І.Мазепам і часткай казацкай старшыны перайшоў на бок шведаў. Пасля Палтаўскай бітвы 1709 г. разам з Мазепам і швед. каралём Карлам XII уцёк у тур. ўладанні.
Там у 1710 г. пасля смерці Мазепы абвешчаны яго прыхільнікамі ўкр. гетманам. У 1711 г. удзельнічаў у паходзе крымскіх татар на Украіну. У 1714-1720 гг. жыў у Швецыі, потым у Германіі, Польшчы, Францыі. Падбіваў многія дзяржавы на інтэрвенцыю супраць Расіі.
Аўтар мемуараў – “Дыярыуша Піліпа Орліка”, у якім даў свой радавод і падвёў вынікі сваёй дзейнасці, і інш. мемуараў.
Імя Орліка згадваецца ва ўкр. народных думах.
(«Беларуская энцыклапедыя» у 18 т.,
т. 11, Мінск, 2000)
